Зазвичай ми пригнічуємо ті емоції та почуття, які прийнято вважати негативними, або ті, які пов’язані із дискомфортом: гнів, смуток, страх, розчарування, розгубленість, тощо.

Чому ми пригнічуємо емоції?

Дуже часто звичка пригнічувати емоції пов’язана із переживаннями дитинства і спілкуванням з батьками.

Так відбувається коли у дитинстві батьки:

– рідко проявляли емоції та говорили про свої почуття

– соромили або карали за прояв емоцій

– називали певні емоції неправильними, або заперечували певний досвід дитини.

Коли почуття дитини зустрічаються із нерозумінням, або тяжкими та болісними наслідками, то вона дізнається, що безпечніше їх не проявляти або взагалі уникати. Ставши дорослою, людина продовжує ховати сильні емоції, навіть не усвідомлюючи цього.

Ми витісняємо незручні думки, емоції та почуття, коли не знаємо що із ними робити. Вони лишаються необробленими, але можуть впливати на наші дії.