Війна створює новий вимір для суїциду. Тема смерті наближається наче впритул до кожного… І це не тільки ті, хто знаходиться  в зоні бойових дій чи в наближених до неї зонах. Навіть якщо ти знаходишся в безпечному місці в Європі, то єдиний інформаційний простір, наявність родичів, друзів, знайомих  в Україні робить тему актуальною для кожного. Ось тільки декілька заголовків сьогодення:  «Закликали вчинити суїцид: звільнена з полону “Тайра” розповіла про пекло ворожого концтабору», «У Часовому Яру з під завалів дістали 24 жертви російського обстрілу», «Росія завдала нових  ударів по Харкову, спалахнула пожежа, є поранені»… 

Нашою новою реальністю стали:

• Інформаційний простір перенасичений сповіщеннями про смерть, небезпеки, наступи та відступи на фронті, ракетні обстріли та руйнації, тортури і насилля на окупованих територія та в полоні
• Прямі загрози життю чи здоров’ю собі та оточенню
• Втрати родичів, друзів, знайомих, всіх кого відносимо до категорії «наші» на відміну від «чужих» чи ворогів.
• Прямі контакти з наслідками військових дій: руйнуваннями будівель, доріг, поселень і т.д., зіткнення з мертвими чи частинами тіл, процесом ідентифікації тіл в моргах, пошуком безвісті пропалих, блок-пости, «їжаки» на дорогах та інші ознаки війни
• Безсоння, брак сну через повітряні тривоги або не звичні  навантаження

Все це створює величезне навантаження на наше ментальне здоров’я, відчуття перенапруження, виснаження, наче тебе загнали в пастку…Очі перестають помічати гарне, думки крутяться тільки навколо проблем, люди створюють додатковий клопіт… і коли нам починає здаватися, що ми не витримаємо… Смерть може здатися  бажаною визволителькою від страждань. Смерть може романтизуватися і набути привабливості в очах того, хто знесилений і фізично, і ментально. Смерть може набути форми нав’язливої ідеї… 

До початку широкомасштабних військових дій сумна статистика  в нашій країні була шокуючою. 

8000 людей щороку помирає внаслідок скоєння суїциду в Україні. Якщо не враховувати смерті на полі бою, то це одна з найпоширеніших причин смерті серед людей віком до 50 років. 

Чоловіки частіше вирішують таким кардинальним чином свої життєві проблеми. Внаслідок суїциду помирає вп’ятеро більше чоловіків, ніж жінок. 

Кожен випадок суїциду суттєво впливає на щонайменше 10 осіб.  Друзів та родичів. Сусідів та членів громади. Колег по роботі та людей з професійної спільноти. 

Суїцид – постійна величезна проблема охорони здоров’я. Та кожен з нас  може зробити певні речі, щоб зменшити цю проблему. 

Коли ви зустрічаєтеся з висловленим  бажанням закінчити життя, не легковажте ним. Не робіть вигляду, що не почули чи не зрозуміли. Вислухайте людину. Не давайте порад. Не знецінюйте її слова. Поставтеся  уважно та з співчуттям. 

Перша допомога, не фахова,  коли людина знаходиться в кризовому стані, увага до цієї людини в більшості випадків є дієвою. Вона дає надію та відчуття підтримки. 

Реальна історія про порятунок

Це фото Кевіна Бертія і поліцейського офіцера Кевіна Брігза. Одного дня Кевін Бертія вирішив вбити себе, стрибнувши з моста «Золоті Ворота» у Сан-Франциско США. Він переліз через загорожу і був готовий стрибнути, але зупинився, коли поліцейський офіцер Кевін Брігз заговорив з ним. Вони розмовляли 90 хвилин, поки Кевін Бертія не переліз назад через загорожу. Це було вперше, коли Бертія довірився комусь настільки сильно, що зміг розповісти про свої проблеми. Брігз врятував йому життя того дня, слухаючи його. Сьогодні обоє виголошують промови щодо важливості першої допомоги для людей у суїцидальній кризі. Кевін Бертія сказав: «Ти слухав, ти дозволив мені говорити, і ти слухав». Таким чином, найважливішим, що Кевін зробив у розмовах, є не те, що він говорив, а те, як уважно він слухав. 

Олена Костюк

експертка проєкту
«Сприяння посиленню життєстійкості
громад в Україні»,
психологиня

Проєкт «Сприяння посиленню життєстійкості громад в Україні» реалізується у межах програми співпраці між урядами Норвегії та України у сфері охорони здоров’я «Health Colaboration with Ukraine».