Самопідготовка

Персонал має свої індивідуальні ресурси та фактори ризику, які активуються в критичних ситуаціях. Персоналу як учаснику групи реагування на катастрофи важливо знати себе та свою команду. Найдосвідченіші працівники несуть відповідальність за власне здоров’я. 

Індивідуальні фактори ризику та захисту 

Індивідуальні фактори, такі як темперамент, звички, взаємовідносини та життєві обставини, можуть стати як сильними сторонами, так і проблемами під час розгортання операції. 

Підготовка та навчання 

Організації, які направляють персонал у потенційно небезпечні та жорстокі ситуації, несуть основну відповідальність за профілактику та усунення травматичного стресу. Навчання та підготовка є захисними факторами. 

Організаційні фактори ризику та захисту 

Організація несе відповідальність за зменшення стресових факторів. Чітко визначена структура та ясність в організації можуть зменшити стрес персоналу, який працює в зонах катастроф.

Важливо мати реалістичні очікування щодо себе.

Стрес – частина роботи 

Під час роботи в зонах катастроф персонал стикається зі стресовими ситуаціями. Критичні випадки, драматичні втрати та етичні дилеми можуть призвести до хронічного стресу. Однак цим стресовим реакціям можна запобігти та / або зменшити їх, уживаючи заходів для заспокоєння розуму та тіла. 

П’ять принципів травмофокусованого втручання 

Згідно з дослідженнями травмофокусованого втручання виділяють п’ять принципів захисту психосоціального благополуччя: почуття безпеки, сприяння заспокоєнню, відчуття своєї та громадської ефективності, єдність та почуття надії. Ці принципи можна використовувати перед розгортанням операції для посилення навичок, необхідних для боротьби зі стресом. 

Гнучкість при зіткненні з невідомим 

У зонах катастроф персонал стикається з несподіваними ситуаціями. Неможливо бути готовим до всього, що може статися. Тому персоналу необхідно бути гнучким і здатним пристосуватися до нових ситуацій, лідерів, колег та завдань. 

Відчуття значущості після катастрофи 

Зосередження уваги на ризиках та стресових реакціях може нівелювати той факт, що персонал також відчуває радість та значущість. Деякі вважають, що їхнє життя змінилося на краще після роботи в зонах катастроф.

Після розгортання операції 

Проблеми зі сном та здоров’ям, труднощі у стосунках, дратівливість, смуток і тривога – це поширені реакції. Більшість із них самі собою відновляться, але деякі потребуватимуть більше часу. Корисна порада: будьте терплячими до себе та до своїх власних реакцій. 

Поради щодо повернення додому 

Після повернення додому важливо почати займатися повсякденними справами. Рамки та структурованість підвищують почуття безпеки. Говоріть про свій досвід, але не дозволяйте драматичним випадкам займати занадто багато місця у вашій історії. Займайтесь приємними справами, це допоможе відволіктись від думок. 

Організація підтримки та подальших дій

Міжнародні дослідження показують, що хоча організації і надають хорошу психосоціальну підтримку своєму персоналу перед розгортанням операцій, підтримка під час впровадження не надається постійно та її недостатньо після повернення додому. Подальша підтримка необхідна для того, щоб справлятися з поверненням у повсякденне життя. 

Підтримка рівний рівному

Гуманітарні організації потребують спеціалізованих програм підтримки рівний рівному для своїх співробітників. Така підтримка реалізується тоді, коли колеги підтримують одне одного у стані кризи чи стресу.

Неможливо контролювати все, що відбувається в зоні катастрофи. Іноді події розгортаються гірше, ніж очікувалося, в той час як інколи серед безнадії можна зустріти і позитивні емоції. Ви можете зустріти людей у їх найгіршому та найкращому стані. Можуть розкритись невідома сила та здібність, що зроблять некероване керованим. Гуманітарна робота сповнена таких парадоксів. 

Завищені очікування щодо себе- це дилема 

В умовах катастрофи потреби перевищують ресурси допомоги. У той час, як ваш внесок може для когось означати життя, допомогти всім ви не можете. І ви не здатні це змінити – але чи можете ви впоратися з цим почуттям недосконалості? 

Стрес і зростання – дві сторони однієї історії 

Існує такий вислів: «Те, що тебе не вбиває, робить тебе сильнішим». Це дає уявлення, що кризи призводять або до застою, або до зростання. Тому нормальні стресові реакції можуть сприйматися як занепад або поразка. Стрес та особистісне зростання не є взаємовиключними – швидше навпаки. 

Сім’я та друзі- захисні фактори 

Хороші друзі та надійні сімейні зв’язки виступають захисними факторами при стресових реакціях та виснаженні. Близькі люди допомагають вам бути стійкими і сильними, надаючи вам те, заради чого варто жити, коли все навколо не має сенсу. Але чого це їм вартує? 

Почуття провини за турботу про себе? 

Чи егоїстично відчувати щастя під час роботи в зоні катастрофи? Чи егоїстично дбати про себе, коли інші страждають? Чи нормально проявляти почуття гумору, сподівання та сльози? Гуманітарна робота дає привід для багатьох дискусій про цінності, етику та психічне здоров’я.